Підтвердження дійсного існування та ступеню тяжкості моральних страждань має здійснювати спеціаліст - психолог, а витрати психологічного дослідження підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.                     

                                                                    (Верховний Суд в справі № 761/24076/15-ц від 15.11.2018р.).

 

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року                                                                                                                                                                                      м. Київ

справа № 761/24076/15-ц; провадження № 61-26051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В., …

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, звернулася до суду з позовом … про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, завданої внаслідок зараження дитини ВІЛ-інфекцією.

...

Стягнуто з Київського міського центру крові та МОЗ України на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, 1000 000 грн у відшкодування моральної шкоди по 500 000 грн з кожного.

Стягнуто з Київського міського центру крові та МОЗ України на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5,  5000 грн вартості проведеного психологічного дослідження по 2 500 грн. з кожного.

Разом з тим, у силу статті 23 ЦК України особа, право якої було порушене, має право на відшкодування витрат, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Так як ОСОБА_4, з метою захисту свого права на отримання відшкодування завданої їй моральної шкоди зверталася до спеціаліста - психолога, для підтвердження дійсного існування та ступеню тяжкості своїх моральних страждань, понесені на проведення психологічного дослідження витрати також підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись статтями 400401416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства охорони здоров'я України та Київського міського центру крові Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк

***

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розмір моральної шкоди (позивач) обґрунтував Висновком соціально-психологічного дослідження №06-06-18 від 06.06.2018 року Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень.

 

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/5394/18

Провадження № 22-ц/4815/1048/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Бондаренко Н. В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Рівне Вечірнє», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Розмір моральної шкоди обґрунтував Висновком соціально-психологічного дослідження №06-06-18 від 06.06.2018 року Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень, …

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно розміру морального відшкодування в сумі 5 000 гривень, і вважає його таким, що відповідає принципам розумності та справедливості, відповідачі щодо таких висновків суду першої інстанції апеляційної скарги не подали.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Керуючись ст. ст. 367376381-384389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2019 року в частині солідарного стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу змінити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя                        підпис                                Ковальчук Н. М.

Судді:                                підпис                                Хилевич С. В.

                                       підпис                                Бондаренко Н. В.

 

 

 

За висновком соціально-психологічного дослідження № 25-10-17 від 25 жовтня 2017 року  з  ґвалтівника   стягнуто моральну шкоду на загальну суму 473 600 грн.

 а) 48 мінімальних заробітних плат на час дослідження, за зґвалтування природним та неприродним способом та   

б) 320 000 грн. за незаконне позбавлення волі потерпілої, що завдавало страждань.

*станом на 25.10.2017р. 1 МЗП = 3200 грн., а загальна стягнута сума моральної шкоди 473 тис. грн. = 148 МЗП.

 

Категорія справи №  Начало формы

3ХХ/8ХХ/17

Конец формы

: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Надіслано судом: ХХ.ХХ.2019. Зареєстровано: ХХ.ХХ.2019. Оприлюднено: ХХ.ХХ.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/3ХХ/Х/19

Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017110070ХХХХХХ

 

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

… «Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути рівнозначною дійсним стражданням потерпілої, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, але повинен бути адекватним заподіяній моральній шкоді.

            На підтвердження розміру завданої моральної шкоди потерпілою надано суду Висновок соціально-психологічного дослідження № 25-10-17 від 25 жовтня 2017 року, відповідно до якого розмір компенсації, яка рекомендується для застосування як розумна та справедлива з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме сума 48 мінімальних заробітних плат, що в грошовому еквіваленті становить 153 600 гривень, які потерпілою заявлені як відшкодування розміру моральної шкоди, завданої згвалтуванням та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

            Заявлений розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 153600 гривень як відшкодування за скоєння щодо неї статевих злочинів суд вважає співмірним і таким, що підлягає до відшкодування.

            Заявлена потерпілою сума 320 000 грн. за незаконне позбавлення волі, що супроводжувалось заподіянням потерпілій фізичних страждань суд вважає співмірним заподіяній моральній шкоді, тому підлягає до задоволення в повному розмірі.»

… Суддя

                                                                            ***

    Висновок соціально-психологічного дослідження № 22-09-17 від 22 вересня 2017 року, складений Спілкою фахівців соціологічних та психологічних досліджень оцінюється судом разом із іншими доказами. Суд з урахуванням вимог ст.ст. 73, 74, 76 КАС України повинен надавати оцінку кожному доказу поданому як позивачем так і відповідачами, рекомендована у Висновку сума моральної шкоди – є орієнтовною.

Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

(постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 справа №826/12941/15)

 

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12941/15   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

19 червня 2019 року                                                                                                              м. Київ

          

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

               головуючого - судді                                                                     Літвіної Н.М.

                                    суддів                                                                            Коротких А.Ю.

                                                                                                                           Федотова І.В.

...

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:

-          стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 11 березня 2014 року по 26 грудня 2014 року у розмірі 73  864 грн 73 коп.;

-          стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11 березня 2014 року по 26 грудень 2014 року в розмірі 7  514 грн 12 коп.;

-          стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 9000 грн 00 коп. в рівних частинах по 3000 грн. з кожного за рахунок коштів Державного бюджету України;

-          присуджено на користь ОСОБА_1 суму понесених нею судових витрат у розмірі 2000 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві в рівних частинах по 666 грн 67 коп. з кожного;

-          в іншій частині позовних вимог відмовлено….

Під час провадження у даній справі ОСОБА_1 надано до суду висновок соціально-психологічного дослідження № 22-09-17 від 22 вересня 2017 року складеного Спілкою фахівців соціологічних та психологічних досліджень, згідно висновків якого ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок довготривалого порушення її права на отримання всієї, визначеної трудовим законодавством суми заробітку під час роботи суддею.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, розрахунок суми моральної шкоди, наведений у висновку соціально-психологічного дослідження від 22 вересня 2017 року №22-09-17 є орієнтовним, оскільки розмір шкоди обраховується виходячи із встановлених судом обставин справи, терміну затримки розрахунку під час звільнення та сум спричиненої позивачу матеріальної шкоди.

З огляду вказані вище обставини справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи характер спірних правовідносин та обставини встановлені під час розгляду справи, висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідачів  моральної шкоди у розмірі 9000 грн. є правомірним і обґрунтованим.

Доводи позивача про необхідність стягнення моральної шкоди у розмірі, що відповідає розміру шкоди, що зазначений у висновку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог…

Керуючись ст. ст. 243250315316321322325 КАС України, суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя                                                                         Н.М. Літвіна  

Судді                                                                                               А.Ю. Коротких

                                                                                                        І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2019 року.

Витрати за проведення соціально-психологічного дослідження (експертизи)

моральної шкоди стягуються судом з винуватця:

                                                                                       

                                                                                                                                                    Справа №754/14883/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2017 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді  Грегуль О.В.      

при секретарі -          Сивенко В.В.

з участю адвоката - Коберніка П.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про відшкодування шкоди,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3): 52 грн. 80 коп. - у відшкодування майнової шкоди, 17400 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 1500 грн. - у відшкодування витрат за висновок соціально-психологічного дослідження № 03-11-16.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4): 2636 грн. 94 коп. у відшкодування майнової шкоди, 13050 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 1500 грн. - у відшкодування витрат за висновок соціально-психологічного дослідження № 04-11-16.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) у дохід держави: 640 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ:

___________________________________________________________________________________________

 

Печерський районний суд міста Києва

Справа № 757/20708/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21.03.2017  Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді                                           Шапутько С. В.

за участю секретарів                                       Березовської К. А., Капішон В. В.

прокурора                                                        Клімаса В. В.

захисників                                                       ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого                                              ОСОБА_3

представника потерпілого                             ОСОБА_4

потерпілого                                                     ОСОБА_5

розглянувши … кримінальне провадження №12015100060006101, за обвинуваченням ОСОБА_3, - у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:

Суд зазначає, що заявлена ОСОБА_5 позовна вимога про відшкодування ОСОБА_3 витрат на залучення спеціаліста соціальної психології Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень за надання висновку соціально-психологічного дослідження №10-05-16 від 10.05.16 для підтвердження у Позивача наявності моральної шкоди фактично є вимогою про відшкодування процесуальних витрат.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат віднесено витрати, пов'язані із залученням спеціалістів.

Як передбачено ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Виходячи з викладеного, суд вбачає підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 зазначеної суми процесуальних витрат, оскільки вона підтверджується квитанцією №261199 від 05.05.2016 /а. м. 42/.

Суддя                                                                                                С. В. Шапутько 

Висновок соціально-психологічного дослідження оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, тобто у зв’язку з іншими доказами в сукупності

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 363/1798/16-ц   Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/5175/16                          Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 30    21.09.2016      

                                                                                                                                                                                            

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2016 року                                                                                                         м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді :         Ігнатченко Н.В.,

суддів :                              Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря :        Нагорної Т.Ц.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и л а:

                Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 100 000 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

                Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач, через свого адвоката ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу….

                Обгрунтовуючи свої вимоги, представник відповідача посилався на те, що висновок соціально-психологічного дослідження від 15 липня 2015 року, який взято судом за основу рішення, є неналежним доказом у справі, оскільки він має ряд недоліків та є недійсним.

                Заслухавши доповідь .. колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав…

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням позивача ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» було складено висновок соціально-психологічного дослідження від 15 липня 2015 року, за яким ОСОБА_3 завдано моральної шкоди внаслідок травм отриманих під час ДТП, яке сталося 5 листопада 2014 року та їх наслідків. Розмір моральної шкоди з урахуванням індивідуальних психічних особливостей позивача в сукупності її соціального оточення, звязків і цінностей, а також меж розумності і справедливості становить не менше 65 м.з.п., що в грошовому еквіваленті складає 79170 грн.(65 х 1210 грн.) У випадку розрахунку моральної шкоди за методикою встановлення заподіяння моральної шкоди та методом оцінки розміру компенсації спричинених страждань, реєстраційний код 14.1.04 в реєстрі Міністерства юстиції України (формула Ерделевського), розмір моральної шкоди перебуває в межах від 236779,20 грн. до 249933,60 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що здоров’ю позивача було завдано шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а тому обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на відповідача. Визначаючи розмір моральної шкоди у 100 000 грн., судом було взято до уваги характер та обсяг страждань, який зазнала позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок соціально-психологічного дослідження від 15 липня 2015 року не є належним доказом для визначення розміру завданої моральної шкоди не беруться до уваги колегії суддів з огляду на те, що цей висновок не мав для суду першої інстанції наперед встановленого значення і був оцінений судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, тобто у зв’язку з іншими доказами в сукупності.

                Керуючись ст.ст. 303307-308313 315317319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий                                                                             Н.В. Ігнатченко

Судді:                                                                                       Т.Ц. Кашперська

Печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20708/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21.03.2017  Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді                                           Шапутько С. В.

за участю секретарів                                       Березовської К. А., Капішон В. В.

прокурора                                                        Клімаса В. В.

захисників                                                       ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого                                              ОСОБА_3

представника потерпілого                             ОСОБА_4

потерпілого                                                     ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12015100060006101, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2015, за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м. Києва, громадянина України, маючого середню технічну освіту, працюючого керівником дільниці в ТОВ «ДДВ Груп», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2004 року народження, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:

19.09.2015 приблизно о 17 годині 49 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по другій смузі руху проїзної частини Набережного шосе в напрямку від шляхопроводу мосту ім. Є.О. Патона в бік Паркової дороги в м. Києві, де дорога має чотири смуги руху в попутному напрямку. Наближаючись до четвертої електроопори міського освітлення ОСОБА_3 зупинив керований останнім автомобіль в другій смузі руху у зв'язку з виникненням перешкоди для руху, а саме тим, що зупинився автомобіль «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2, керований ОСОБА_5, який рухався в другій смузі руху попереду автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1.

В цей час із порушенням вимог підпункту «а» пункту 4.14 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено, що пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, на другу смугу руху та в подальшому на третю смугу руху вийшов пішохід ОСОБА_5

В цей час ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, поблизу четвертої електроопори міського освітлення на проїзній частині Набережного шосе в м. Києві, намагаючись об'їхати перешкоду у вигляді автомобіля «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2, розпочинаючи рух в бік Паркової дороги з одночасним маневром перестроювання із другої смуги руху в третю смугу руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, розпочав рух, змінюючи напрямок свого руху в третю смугу для руху, передньою лівою частиною автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 який перебував поблизу передньої лівої частини вказаного автомобіля в третій смузі руху, продовжив рух та не дав дорогу автомобілю «DAFFT CF85.410», д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом «VPS-CN42-LPG-BN», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався по третій смузі руху, в попутному напрямку, внаслідок чого трапився одночасний контакт передньою правою частиною напівпричепа із пішоходом та пішохода із передньою лівою частиною автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 10.3: у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої травми грудей, живота, тазу, відкритого перелому правої стегнової кістки в середній третині.

Порушення вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що повністю визнає фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, проте вважає, що в дорожньо-транспортній пригоді також є вина потерпілого ОСОБА_5

 

……

 

Суд зазначає, що заявлена ОСОБА_5 позовна вимога про відшкодування ОСОБА_3 витрат на залучення спеціаліста соціальної психології Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень за надання висновку соціально-психологічного дослідження № 10-05-16 від 10.05.16 для підтвердження у Позивача наявності моральної шкоди фактично є вимогою про відшкодування процесуальних витрат.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат віднесено витрати, пов'язані із залученням спеціалістів.

Як передбачено ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Виходячи з викладеного, суд вбачає підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 зазначеної суми процесуальних витрат, оскільки вона підтверджується квитанцією №261199 від 05.05.2016 /а. м. 42/.

Виходячи з того, що відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування та того, що втрата працездатності особи підтверджується Листками тимчасової втрати працездатності, яких потерпілим та його представниками до цивільного позову не долучено, що позбавляє суд можливості достовірно встановити період втрати працездатності, вимоги з приводу відшкодування на користь потерпілого з цивільних відповідачів шкоди, пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності, задоволенню не підлягають у зв'язку із їх недоведеністю.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5, судом враховується ступінь його фізичних страждань та моральних переживань за своє здоров'я, те, що подія 19.09.2015 змінила звичний темп його життя, вплинула на стосунки з близькими людьми, викликала переживання за стан здоров'я та у зв'язку з неможливістю потерпілого повернутися до роботи, тривалим перебуванням на лікуванні та реабілітації, а тому погоджується, що потерпілому спричинено моральна шкода.

Також суд враховує дані висновку соціально-психологічного дослідження №10-05-16 /а. м. 30-33 т. 2/, дані про майновий стан обвинуваченого, який, виходячи із довідки про отримані суми доходу №4Д від 22.02.2016, виданої ТОВ «ДДВ Груп», одержав загальну суму доходу з 01.08.2015 до 31.01.2016 - 8200,00 грн., тобто його середньомісячна заробітна плата за вказаний період становить 1366 грн. /а. м. 270 т. 1/.

При оцінці моральної шкоди суд звертається до вимог вимог ст. 1193 ЦК України та враховує встановлені судовим розглядом обставини, що настанню дорожньо-транспортної пригоди та спричиненню потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень сприяла груба необережність потерпілого.

….

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням майнового стану обвинуваченого та конкретних обставин справи, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 50 000 грн.

З відповідача ПрАТ «Еталон» у відповідності до ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь ОСОБА_10 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто в сумі 3692,39 грн.

В іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Підстав для вжиття заходів до забезпечення цивільного позову судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

    

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань з пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Еталон» на користь ОСОБА_5 шкоду, пов'язану із лікуванням ОСОБА_5, в сумі 73 847, 70 грн. та у відшкодування моральної шкоди 3692,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1000 грн. у відшкодування процесуальних витрат за залучення спеціаліста та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині в задоволенні цивільного позову відмовити.

Процесуальні витрати в сумі 880,40 грн. за залучення експерта на стадії досудового розслідування за проведення судової автотехнічної експертизи №209ат від 31.03.2016 стягнути з обвинуваченого.

Речові докази у справі відсутні.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження після його оголошення.

Суддя                                                                                                С. В. Шапутько  

  

 

Суть спору: Боєць АТО в результаті поранення став інвалідом 3-ї групи і втратив 65% працездатності.

Закон України «Про соціальний и правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає в таких випадках:

– виплату гарантованої одноразової грошової допомоги в залежності від ступеню втрати працездатності (ст.16)

– виплату компенсації моральної шкоди - у випадку її доведення (ст. 17)

Враховуючи  ІНДИВІДУАЛЬНУ природу моральних страждань кожної особистості, законом передбачено, що "розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається СУДОМ..." (ч.3 ст.23 ЦКУ), тому не може бути визначений Міністерством Оборони в позасудовому порядку.

Після отримання від МО України одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ внаслідок каліцтва, використавши в якості доказу рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Позов задоволено, рішення суду набуло законної сили.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(поранений в АТО – задоволено 20 000)

 

            01 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб:

представника відповідача Дорожинської А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Справа №760/463/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6808/2016Головуючий у суді першої інстанції: Л.А.Шереметьєва Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні позову, оскільки моральна шкода, яку від просив стягнути з відповідача була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби. Зазначив, що є інвалідом ІІІ групи, значна частина пенсії, яку він отримує витрачається на постійне лікування у зв'язку з отриманими ушкодженнями.  Від отриманих травм під час проходження військової служби, в нього розвинулись хвороби, безсоння, стан здоров'я значно погіршується. Фактично після отримання інвалідності  він втратив звичний для нього спосіб життя, позбавлений можливості за станом здоров'я влаштуватися на роботу  та матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні який був на той час коли він працював. Оцінюючи моральну шкоду виходив з тривалості й глибини своїх душевних переживань, страждань, чисельності негативних наслідків, що викликані внаслідок отриманих травм, погіршення стану здоров'я. Послався на те, що вина відповідача в завданні йому моральної шкоди полягає в самому факті отримання ним поранення, що, з його точки зору, уже є констатацією факту вини відповідача  у понесених ним у зв'язку з цим моральних стражданнях.

Представник відповідача Дорожинська А.Д. у суді апеляційної інстанції вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просила скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів протиправної поведінки відповідача в завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать вимогам закону та зібраним по справі доказам, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 у період часу з 01 червня 2014 року по 25 вересня 2014 року проходив військову службу в Збройних Силах України та приймав участь у антитерористичній операції в складі військової частини - польова пошта В0131 у м. Маріуполі. 05 вересня 2014 року в результаті артилерійського обстрілу в зоні АТО ОСОБА_2 отримав вогнепально-уламкове поранення. 30 березня 2015 року за результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 була встановлена III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Ступінь втрати професійної працездатності становить 65%.

Як зазначив позивач, 10 серпня 2015 року йому у зв'язку із отриманою травмою була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 182 700 грн. 00 коп. в порядку, визначеному ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як вбачається, ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом з посиланням на норми ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Так, стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення інвалідності у ОСОБА_2 стали травми, які пов'язані з проходженням ним військової служби. 05 вересня 2014 року при виконанні службових обов'язків у результаті артилерійського обстрілу в зоні АТО позивач отримав мінно-вибухову травму.  Він неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару з приводу осколкового наскрізного поранення м'яких тканин лівого стегна, осколкового наскрізного поранення лівої стопи, кісток, лівого гомілково-стопного суглобу та інших ушкоджень. Після лікування його хода в повному обсязі не відновилася. За результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 була встановлена III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби. Від травм, отриманих під час участі в антитерористичній операції в складі військової частини ОСОБА_2 втратив 65% працездатності. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, пересувається з допомогою милиць.

Так, витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджується, що травми та захворювання як їх наслідки, колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 - це травми, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Між тим, наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням обов'язків військової служби та наслідками (у тому числі і у заподіянні позивачеві моральної шкоди) підтверджується також призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Крім того, отримання позивачем грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас за станом здоров'я не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди, що прямо передбачено в ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Твердження представника відповідача про те, що чинним законодавством не передбачена відповідальність Міністерства оборони України у відшкодуванні моральної шкоди є помилковим та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, положеннями ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України « Про Збройні сили України» встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

А відтак, у даному випадку, саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

            За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та враховуючи вимоги розумності і справедливості, глибину фізичних та душевних страждань(?!), а також з урахуванням інших обставин(?!), які мають істотне значення для відшкодування моральної шкоди  Міністерством оборони України суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

За таких обставин, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову, чим частково задовольняє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Суть спору:

Відповідач вимагав довести моральні страждання потерпілого. Таким доказом визнано Висновок соціально-психологічного дослідження і позов задоволено.

За зустрічним позовом надано НЕНАЛЕЖНІ докази завдання моральної шкоди, в зустрічному позові відмовлено.

 

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4988/14-ц         провадження № 2/753/168/15

РІШЕННЯ 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(доказування моральної шкоди)

 

"12" червня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Цимбал І.К.

при секретарі Єфремову В.В., Черленюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про відшкодування шкоди -

   В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що в результаті протиправних дій з боку ОСОБА_3, які полягали у спричиненні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, йому була спричинена матеріальна шкода, повязана з лікуванням, а також моральна шкода повязана у звязку з протиправними діями відносно нього, втратою роботи, тривалим лікуванням, душевними хвилюваннями. ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності, проте судове провадження відносно було закрито за нереабілітуючою обставиною, у звязку з закінченням строків давності, питання цивільно правових наслідків не вирішувалось. Враховуючи те, що ОСОБА_3 добровільно не бажає відшкодувати шкоду ОСОБА_2 був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та представник останнього позов підтримали, просили задовольнити.

ОСОБА_3 та представник останнього позов не визнали. ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 не доведений розмір матеріальної шкоди, а саме, що витрати здійснені ОСОБА_2 були необхідні у звязку із спричиненням йому тілесних ушкоджень. Також, ОСОБА_2 і до вказаної події мав чисельну кількість хвороб, які перешкоджали останньому продовжувати працювати за посадою.

Крім того, ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що між сторонами відбулась бійка, внаслідок якої ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, а останній в свою чергу, спричини ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній отримав ваду на обличчі. Так, ОСОБА_3 зазначає, що має шрам від укусу ОСОБА_2 на обличчі, не може голитися, страждає від цього, а також страждають його близькі, у звязку з чим йому була спричинена моральна шкода, які ОСОБА_2 добровільно не відшкодовує. Відносно ОСОБА_2 також порушено кримінальне провадження і на даний час триває досудове розслідування, яке не закінчено через бездіяльність слідчого.

В судовому засіданні ОСОБА_3 зустрічний позов підтримав, просив задовольнити.

ОСОБА_2 та представник останнього проти вимог зустрічного позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість останнього, а також зазначили, що предявлення зустрічного позову розцінюють не як спосіб захистити свої законні права та інтереси, а як процесуальний інструмент затягнути розгляд справи за первісним позовом.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 05.03.2014 року постановленої у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ст. 128 КК України, встановлено, що ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження /а.с. 23, 24/. Зазначене також підтверджується висновком експерта № 620/Е /а.с. 11-16/. Провадження у справі було закрито у звязку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, що не є реабілітуючою обставиною.

Згідно копій квитанцій та чеків з медичних установ, ОСОБА_2 незаконними діями ОСОБА_3, було спричинено матеріальної шкоди, яка полягала у здійсненні витрат на лікування та реабілітацію /а.с. 6-10/. Розмір матеріальної шкоди становить 3995 грн. 43 коп., оскільки згідно квитанцій /а.с. 6, 8/ витрати в розмірі 400 грн. та 50 грн. є благодійним внеском ОСОБА_2 до медичних установ, тобто не є обовязковими та не повязані із спричиненням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, сплачені останнім за власною ініціативою і є добровільним волевиявленням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи наведене вимоги про відшкодування матеріальних витрат підлягають задоволенню частково.

Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 не доведено, що здійсненні останнім витрати повязані із лікуванням були обовязковими і мали причинно наслідковий звязок між спричиненням тілесних ушкоджень та наслідками, суд вважає неспроможними, оскільки ОСОБА_3 на підтвердження останніх згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України доказів не надав.

Згідно висновку соціально психологічного дослідження № 12-03-14 внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 ОСОБА_2 була спричинена моральна шкода розмір якої становить 29232 грн. /а.с. 17-21/.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди знайшли своє підтвердження в судовому засіданні в межах суми визначеної дослідженням і не спростовані ОСОБА_3 Таким чином, вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, оскільки ОСОБА_2 не доведено спричинення моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог, вважає останні необґрунтованими і такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_3 зазначає, що з боку ОСОБА_2 також мали місце незаконні дії, які потягли за собою спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що завдало ОСОБА_3 моральних страждань, які він оцінює в розмірі 50000 грн. Такі моральні страждання полягають в тому, що в останнього залишився шрам на обличчі, він не може голитися, що спричиняє труднощі у спілкування з оточуючими людьми. Внаслідок чого останній звертався за консультації до інституту краси /а.с. 69/ та в подальшому має намір робити пластичну операцію.

За результатами повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення по факту спричинення легких тілесних ушкоджень, було порушено кримінальне провадження /а.с. 59, 62/, яке було закрито постановою слідчого за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину /а.с. 63, 91, 103/, вказана постанова скасована ухвалою слідчого судді від 29.08.2014 року /а.с. 81, 102/.

02.02.2015 року слідчим повторно винесена постанова про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення /а.с. 110-111/, яка постановою слідчого судді скасована /а.с. 123/, досудове розслідування триває.

Таким чином, станом на час розгляду справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 визнаний винним у спричиненні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що встановлено рішенням суду. Підстави для відшкодування моральної шкоди передбачені ч. 2 ст. 1167 ЦК України відсутні.

         З огляду на надані ОСОБА_3 докази, не вбачається, що діями ОСОБА_4 ОСОБА_3 було спричинено моральної шкоди, через спричинення тілесних ушкоджень. Зокрема відсутні належні та допустимі докази утворення шраму (рубця підборіддя) на обличчі ОСОБА_3 через незаконні дії ОСОБА_4, зокрема укусу. З висновку судово медичної експертизи вбачається, що характер та морфологія виявлених ушкоджень спричинених ОСОБА_3, свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичних дій тупого предмету, характерні властивості якого в ушкодженнях не відобразились /а.с. 43/.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212 - 218,

ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3995 грн. 43 коп., моральну шкоду в розмірі 29232 грн., а всього стягнути 33227 /тридцять три тисячі двісті двадцять сім/ грн. 43 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 575 грн. 87 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

Суть спору: з районної лікарні стягнуто моральну шкоду за незаконне звільнення лікаря 

Справа № 362/2656/13-ц

Провадження № 2/362/111/14


 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10.02.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Орди О.О.,

при секретарі - Хоменко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської центральної районної лікарні Київської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, -

                                                                                  В С Т А Н О В И В:


Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 17 квітня 2012 року наказом № 38 к головного лікаря Васильківської центральної районної лікарні її було звільнено з посади лікаря - невропатолога Гребінківської районної лікарні Васильківського району Київської області. ОСОБА_1 звернулась до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, скасування наказів про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2012 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2012 року в частині вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання незаконним наказу про звільнення, скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення.

Позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 38 к від 17 квітня 2012 року по лікувально-профілактичних закладах Васильківського району Київської області головного лікаря Васильківської центральної районної лікарні Київської області про звільнення ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-невропатолога Гребінківської районної лікарні Васильківського району Київської області. Стягнено з Васильківської центральної районної лікарні Київської області на користь ОСОБА_1 14878 грн 50 коп заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду вищезазначеного позову, питання про відшкодування моральної шкоди не розглядалось.

Звільнення стало стресовою подією, що призвело до депресії, тривожності, втрати соціальних зв'язків з колективом, в якому позивачка пропрацювала багато років і те, що через формулювання причин звільнення остання не зможе знайти роботу за фахом. Внаслідок перебування тривалий час безробітньою, у неї виникли значні фінансові труднощі. Внаслідок цих подій були порушені життеві плани, від реалізації яких доводилось відмовитися. Просить стягнути з Васильківської центральної районної лікарні компенсацію за завдану їй моральну шкоду в розмірі 21460 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позов, з підстав, зазначених в позовній заяві, додатково пояснивши, що фактично рішення про її поновлення не відбулося, оскільки позивача переведено на посаду лікаря-стажиста та до цього часу відбувається переслідування позивачки зі сторони керівництва.

Представник відповідача - Головко О.С заперечував проти задоволення позовної заяви, зазначивши, що ОСОБА_1 було звільнено в зв'язку з її численними порушеннями правил внутрішнього розпорядку. Поновлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 на роботі відбулося із суто формальних підстав, у зв'язку з тим, що процедура звільнення була проведена неправильно. Крім того, позивач, не зважаючи на поновлення на роботі, продовжує порушувати правила внутрішнього розпорядку. Крім того, на позивачку в зв'язку з цим від пацієнтів поступають численні скарги. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

……

В матеріалах справи наявний висновок соціально-психологічного дослідження 18-04-13 від 18.04.2013 року зроблений спеціалістом громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» ОСОБА_12 відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи в сукупності її соціального оточення, зв'язків і цінностей станом на день обстеження становить 5735 грн.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

….

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року).

З огляду на те, що внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме незаконного звільнення, остання зазнала душевних страждань, з урахуванням характеру, обсягу моральних страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди лише в розмірі 2000 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

 

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 149,237-1 КЗпП України, п.9,13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 10,11,60,61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -


 

В И Р І Ш И В:


 

Позов ОСОБА_1 до Васильківської центральної районної лікарні Київської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням - задовольнити частково.

Стягнути з Васильківської центральної районної лікарні Київської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень та 229,40 гривень судового збору, а всього: 2229 ( дві тисячі двісті двадцять дев"ять) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2014 року.

Суддя

Суть спору: позивач не надав Суду належних доказів завдання йому моральної шкоди - в позові відмовлено.

 

Справа № 370/2370/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/1749/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 29 06.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Лащенка В.Д., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача 69 010,86 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2011року у смт. Макарів по вул. Леніна сталася дорожньої-транспортної пригоди за участю позивача, який керував автомобілем "Дачіа" та відповідача, який керував автомобілем "Шкода". Внаслідок ДТП сторони отримали тілесні ушкодження, а автомобілі - механічні пошкодження. Позивач вказує, що ДТП сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, а тому вважає що він зобов'язаний відшкодувати саме йому матеріальну і моральну шкоду, яка полягає у переживаннях через пошкодження його автомобіля.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмолено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 07.10.2011р., близько 22 год. в смт. Макарів Київської області по вул. Леніна, ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Шкода" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, при здійснені маневру обгону на перехресті допустив зіткнення з автомобілем "Дачіа", державний реєстраційний номер АІ 7397ВА під керуванням позивача.

Відповідно до постанови Макарівського районного суду Київської області від 14 травня 2012 року, залишену без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 05 червня 2012 року, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП.

Як вбачається з технічного паспорту серії НОМЕР_2, автомобіль "Дачіа" належить на праві власності ОСОБА_3

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 185/12 від 01 серпня 2012 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Дачіа" в результаті його пошкодження при ДТП складає 64159,70 грн., а вартість відновлюваного ремонту становить 66 214,99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ЗАТ АСК "ІнтерТранПоліс", що підтверджується полісом № АА/2009617 від 11 січня 2011 року (а.с. 25).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріальна шкода має відшкодовуватися власнику пошкодженого авто, а не позивачу, який не є ні власником ні володільцем його та, що позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода за наслідками ДТП.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що саме відповідач, порушуючи вимоги п. 14.6-А ПДР, допустив зіткнення автомобілів та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановами місцевого та апеляційних судів (а.с. 4-6).

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до статей 386, 395,396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Відповідно до п. 2.2 ПДР власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб (в редакції Постанови КМ № 1029 від 26.09.2011).

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що матеріальна шкода підлягає відшкодуванню саме власнику пошкодженого авто, на думку колегії суддів є помилковим, оскільки ОСОБА_2, як особа, яка на час вчинення ДТП керувала вказаним автомобілем у відповідності до вимог п.п.2.1, 2.2 ПДР і теж має право на відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Судом встановлено, що відповідач застрахував свою цивільну-правову відповідальність в ЗАТ АСК "ІнтерТранПоліс", що підтверджується полісом № АА/2009617 від 11 січня 2011 року (а.с. 25).

Зі змісту п. 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач застрахував свою цивільну відповідальність, але до участі у справі не залучено страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу і є наявними підстави для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, то колегія суддів вважає дану обставину підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Крім того, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі власника пошкодженого автомобіля як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту заподіяння йому моральних та фізичних страждань, протиправність діяння відповідача та вини останнього в заподіянні моральної шкоди, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з урахуванням п.п. 13, 16 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року, ст. ст. 23, 1188 ЦК України, ст.ст. 212-213 ЦПК України.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої

інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді:

Вимога про відшкодування моральної шкоди носить немайновий характер і оплачується окремо за ставками встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

__________________________________________________________________________

Справа № 369/11360/17   Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/913/18   Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 33   25.01.2018

                                                                                                                                          

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2018 року                                 м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Сліпченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою …про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 23 жовтня 2015 року у с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області сталася ДТП, внаслідок якої був пошкоджений належний йому автомобіль «Тойота тундра» р.н. НОМЕР_1. Вказана ДТП сталася з вини працівника ТОВ «Онур конструкціон інтернешнл» водія ОСОБА_3, який керуючи автомобілем НОМЕР_2 таздійснюючи поворот праворуч, порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Тойота тундра».

Вказував, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 50757 грн., однак ПрАТ «СК «Провідна» провела виплату лише у розмірі 17375,43 грн., у зв'язку з чим просив стягнути різницю в сумі 33381,57 грн. із відповідача, моральну шкоду в розмірі 19200 грн. та витрати на соціально-психологічне дослідження 1800 грн.

Постановлюючи ухвалу від 18 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду у зв'язку із неповною сплатою судового збору, суддя зазначив, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру.

На виконання ухвали судді позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додав оригінал квитанції про сплату судового збору як для вимог майнового характеру за їх сукупністю (33381,57 грн. + 19200 грн.) у передбаченому законом розмірі 640 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

При цьому суд не звернув увагу, що вимоги позивача за своєю правовою природою є різними, зокрема вимоги про стягнення шкоди в сумі 33381,57 грн. та витрат на соціально-психологічне дослідження в сумі 1800 грн. є майновими, а вимога про відшкодування моральної шкоди носить немайновий характер. Вказані вимоги відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» оплачуються окремо за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, суддя, постановивши ухвалу від 18 жовтня 2017 року, належним чином не врахував зміст позовних вимог ОСОБА_2 та вимоги Закону України «Про судовий збір», невірно зорієнтував позивача на розмір судового збору, який підлягає сплаті, що у свою чергу потягло необгрунтоване повернення позову і як наслідок порушення права позивача на розгляд його справи судом, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів вважає необгрунтованими викладені в апеляційній скарзі доводи заявника ОСОБА_2 про те, що його вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 19200 грн. носить майновий характер, бо виражена у грошовій формі.

Відповідно до положень п.9 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цівільних прав є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування, визначаються ст.23 ЦК України. Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що моральна шкода за своєю правовою природою є немайновою категорією, оскільки полягає у душевних та фізичних стражданнях, приниженні честі та гідності особи, які носять немайнових характер. Обрання особою способу відшкодування моральної шкоди, зокрема у грошовому виразі, не змінює її змісту як немайнового.

За таких обставин вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відносяться до немайнових вимог і мають оплачуватися за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» для вимог немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.259374379 ЦПК України, колегія судів, -

                          

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволитичастково.

Ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року скасуватиі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий    

Судді: 

Суд розглядає позов про стягнення моральної шкоди в межах зменшеної позивачем в судовому засіданні суми, ніж була рекомендованою до стягнення Висновком соціально-психологічного дослідження №10-10-17 від 10.10.2017 року.

__________________________________________________________________________

Провадження №2/756/1218/18

Унікальний № 2-756/8324/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого                  судді Диби О.В.

за участю секретаря              Мозгового В. В.,

позивача                             ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.11.2013 року відповідач керуючи автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, здійснив наїзд на позивача, внаслідок чого їй було завдано тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Оскільки кримінальна справа була закрита з нереабілітуючих підстав, позивач вважає, що відповідач повинен їй відшкодувати завдану моральну шкоду, яку вона оцінює у 30000 грн.

Позивачем було надано до суду висновок соціально - психологічного дослідження №10-10-17 від 10.10.2017 року, зроблений спілкою фахівців соціологічних та психологічних досліджень з якого убачається, що розмір компенсації, яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива, з урахуванням психічних особливостей позивача, становитиме 128 000 грн..

Однак позивач визначила суму моральної шкоди в розмірі 30000 грн., тому саме в межах заявлених позовних вимог суд і розглядає справу.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що відповідачем було перераховано позивачу в рахунок відшкодування шкоди 1000 грн., а саме: згідно чеку від 25.07.2017 року (а.с.72) - 600 грн., та згідно чеку від 18.01.2018 року (а.с.226) - 400 грн.

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Суддя:                                                                                                            О.В. Диба

Суд оцінив експертизи моральної шкоди № 24-07-17 від 25.07.2017 року  та № 25-07-17 від 25.07.2017 року за власним переконанням і частково зменшив рекомендовану суму.

________________________________________________________________________

Номер провадження 2/754/4866/17

Справа №754/7960/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря     - Грей О.П.

позивачки ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

    … ОСОБА_4, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Деу Ланос» д/з НОМЕР_1, рухаючись по вул. Братиславська в м. Києві, … виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із зустрічним автомобілем «Фіат Добло» д/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, в якому на передньому пасажирському сидінні перебувала пасажир ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3, в результаті чого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми правої кісті: крайовий перелом основи 5 п'ясної кістки без зміщення, садно по тильній поверхні, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми лівої гомілки: перелом малогомілкової кістки в проксимальній (верхній) та дистальній нижній третині зі зміщенням уламків, перелом великогомілкової кістки на межі середньої та дистальної третини зі зміщенням уламків.

 

    У судовому засіданні позивачі та їх представник подали заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 121 600 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заподіяну моральну шкоду в розмірі 112 000 грн.

    …

Також позивачі вважають, що враховуючи висновки експертів розмір компенсації ОСОБА_1, яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням психічних особливостей останньої становить 121 600 грн. Розмір компенсації ОСОБА_3 яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням психічних особливостей останнього становить 112 000 грн.

    …

Моральна шкода - це прямий наслідок внаслідок заподіяння протиправної дії. Встановлення факту заподіяння моральної шкоди суд вважає беззаперечним.

Згідно з висновком соціально-психологічного дослідження № 24-07-17 від 25.07.2017 року розмір компенсації для ОСОБА_1, яка рекомендована до застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме суму: 38 м.з.п., що в грошовому еквіваленті становить 121 600 грн. (38 мзп. х 3200 грн. = 121 600).

Згідно з висновком соціально-психологічного дослідження № 25-07-17 від 25.07.2017 року розмір компенсації для ОСОБА_3, яка рекомендована до застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме суму: 35 м.з.п., що в грошовому еквіваленті становить 112 000 грн. (35 мзп. х 3200 грн. = 112 000).

    Крім того, розмір шкоди, зазначений позивачами є завищеним, оскільки Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в «Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ» від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.

    

Слід також зазначити, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справедливою на думку суду з урахуванням встановлених по справі обставин буде моральне відшкодування за спричиненні моральні страждання ОСОБА_1 у розмірі 60 800,00 грн. та за моральні страждання ОСОБА_3 у розмірі 56 000,00 грн. (50% від позовних вимог). Саме ці розміри моральної шкоди і підлягає стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів.

    Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

    Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

    За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

    Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

    Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

    Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, рекомендаційний характер висновків соціально-психологічних досліджень та судову практику, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

    Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті експертизи у розмірі 1 500, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті експертизи у розмірі 1 500, 00 грн.

    

    На підставі викладеного, керуючись ст. 121981141258-260263-265 ЦПК України, ст. 231167 ЦК УкраїниПостановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60800,00 грн. та витрати по сплаті експертизи у розмірі 1500, 00 грн.

    Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 56000, 00 грн. та витрати по сплаті експертизи у розмірі 1500, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

    Повний текст рішення виготовлений 29 грудня 2017 року.

     Головуючий:

Суд в повному обсязі погоджуєтиься з висновком соціально-психологічного дослідження №07-03-17 від 07.03.2017р. не зважаючи на невизнання провини засудженим.

__________________________________________________________________________

Номер провадження 1-кп/754/304/17

Справа№754/3250/17

 

В И Р О К

Іменем України

 

13 грудня 2017 року

 

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого                  судді Броновицької О.В.

секретаря судового засідання            Алексанян Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

за участю: прокурора             Колбушкової К.В.

           обвинуваченого               ОСОБА_1

            захисника               Бартосевича Б.В.

            потерпілого             ОСОБА_3

            представника потерпілого ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

        …

 

        ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, а саме у  порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

 

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав …

Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_1 про невизнання ним вини в даній дорожньо-транспортній пригоді суд розцінює як намагання завадити встановленню істини у справі, уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення., оскільки оцінюючи досліджені по справі докази суд виходить з сукупності всіх обставин справи та бере до уваги ті з них, які переконливо свідчать про   порушення ним правил безпеки дорожнього руху при керування ним транспортним засобом, що спричинило наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому.   

 

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на недопустимість доказів, які були досліджені судом, з підстави невідкриття йому вказаних матеріалів, не ґрунтуються на матеріалах справи, …

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1  матеріальної шкоди в сумі 13200грн., яка складається з вартості пошкодженого мотоблоку в сумі 12500грн. та вартості медикаментів на лікування в сумі 700грн.,  та моральної шкоди в сумі 51200грн., підлягає задоволенню частково відповідно до доведеності підстав та розміру позову, виходячи з наступного. 

 

суд вважає співрозмірним  його моральним стражданням розмір моральної шкоди в сумі 51200грн., та вважає цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди обґрунтованим на вказану суму, розмір якої був визначений  висновком соціально-психологічного дослідження №07-03-17 від 07.03.2017р., згідно якого вказаний розмір завданої моральної шкоди внаслідок ДТП, що трапилась 18.10.2015р.за участю автомобіля Форд Транзит д/зНОМЕР_1 та через її наслідки був рекомендований для застосування суду як розумний та справедливий з урахуванням індивідуальних психічних особливостей ОСОБА_3, в сукупності його соціального оточення, моральних цінностей та судової практики.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

 

ЗАСУДИВ:

        ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 1-го (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на  один роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання  у виді обмеження волі, якщо він протягом 1-го (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1100,50грн.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 700грн. у відшкодування матеріальних збитків, 51200грн. у відшкодування моральних збитків, а всього стягнути 51900грн.

        …

 

          Головуючий:

Суд проаналізував Висновок соціально-психологічного дослідження № 01-11-17 і наведену в ньому практику правозастосування подібних правовідносин Вищим Спеціалізованим судом і ухвалив рішення з урахуванням наданих доказів при запереченніх Прокуратури м. Києва і ГА МВС України в м. Києві.

________________________________________________________________________

Печерський районний суд міста києва

 

Справа № 757/44506/17-ц

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

06 грудня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретарів Мудрак О.Р., Стороженко С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Прокуратури м.Києва, Головного управління МВС України в м.Києві, Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, -

 

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до Прокуратури м. Києва, Головного управління МВС України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000,00грн. за рахунок Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, проте виправдано в подальшому вироком суду, який набрав законної сили. В той же час вказані дії призвели до порушення стану його здоров'я, нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_3 підтримала вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях поданих до суду.

 

Представник прокуратури м. Києва Стретович М. вимоги не визнав, подавши письмові заперечення, заперечувала проти задоволення вимог, вказуючи на те, що прокуратурою м. Києва не вчинялись дії, у тому числі незаконні(неправомірні), перелічені у ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства , прокуратури і суду», відносно ОСОБА_1 Крім того, представник звертав увагу на те, що позивачем не доведено його вимог про відшкодування визначеного ним розміру компенсації моральної шкоди.

 

Представник ГУ МВС України в м. Києві Кухаревська Н.О. вимоги не визнала, надала письмові заперечення, заперечувала проти задоволення вимог, вказуючи на те, що діючим законодавством не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди органами досудового розслідування навіть в разі визнання незаконною дій та /або бездіяльності слідчого під час кримінального провадження.

 

Відповідач Державна казначейська служба України свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень по суті спору не подав, про час і місце судового розгляду повідомлений вчасно та належним чином.

 

Суд вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані ними докази, прийшов до наступного висновку.

 

Встановлено, що 30 вересня 2014 р. старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві майором міліції Мартинюком О.Б. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо вимагання ОСОБА_1,неправомірної вимоги в сумі 500 доларів США.

 

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 12014100000001257.

 

17 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30626/14-к до позивача був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що на день розгляду клопотання становило 24 360,00 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок). Квитанцією від 20.10.14 № 92 ним було сплачено заставу в повному обсязі, що підтверджується Довідкою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.14 № 38381/14-Вих.

 

17 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30630/14-к позивач був відсторонений від займаної посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

 

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 рок № 11кп/796/197/2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ колегії судців судової палати з кримінальних справ від 11 квітня 2017 року № 5-6445км16, позивача ОСОБА_1 було виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, скасований запобіжний захід та повернуто заставу 24 360,00 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок).

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

 

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

 

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (п. 1 ч. 1); незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» (2135-12), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (3341-12) та іншими актами законодавства (п. 3 ч. 1).

 

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

 

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянину відшкодовуються заробіток та інші доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (п. 3 ч. 1); моральна шкода (п. 5 ч. 1).

 

Статтею 4 вказаного Закону відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

 

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя виникає у випадках постановлення судом виправдовувального вироку, що і відбулося 04 серпня 2015 року, а саме: ОСОБА_1, було виправдано.

 

Позивач був відсторонений від займаної посади та відносно нього було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що на день розгляду клопотання становило 24 360,00 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок), у зв'язку з цим позивач зазнав моральних страждань та у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону.

 

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

 

06.10.14 у статусі підозрюваного (повідомлення про підозру було оголошено 14.10.14) позивача було зупинено та проведений огляд автомобіля під його керуванням «Ауді А-6», державний номерний знак НОМЕР_1, про що складений Протокол огляду місця події від 06.10.14, який в суді був визнаний неналежним доказом.

 

При цьому, 07 жовтня 2014 року позивача по швидкій допомозі було госпіталізовано у лікарню. У стаціонарі на лікуванні він знаходився з 07.10.14 по 16.10.14. Окрім високого тиску, через нервовий зрив, у позивача виявили дифузний зоб II ступеню, тиреотоксикоз, загострились хронічні захворювання: подагра, хр. подагричний артрит, поліартрит з переважним ураженням суглобів стопи, колінних суглобів, з наявністю периферичних тонусів в ділянці вушних раковин.

 

При цьому, 14.10.14 у лікарні позивача було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 12014100000001257.

 

23.10.14 позивач знову потрапив до лікарні. Вказані події безумовно призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача.

 

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із змінами, внесеними постановою ВСУ №5 від 25.05.01 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» дає наступне визначення поняття моральної шкоди: «...під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків...».

 

Під обвинуваченням (слідством) і судом позивач перебував фактично тридцять місяців, а саме з вересня 2014 року по 11 квітня 2017 року.

 

В доповненнях представником позивача було надано Висновок соціально-психологічного дослідження № 01-11-17, згідно якого: «ОСОБА_1 завдана моральна шкода внаслідок перебування під слідством з 06.10.2014 р. по 11.04.2017 р. Практика правозастосування подібних правовідносин Верховним/Вищим спеціалізованим судом України відносно середньо унормованої особистості без проведення спеціальних досліджень свідчить про розумність і справедливість стягнення моральної шкоди на користь «середньостатистичної особистості», психологічні особливості і акцентування якої не досліджувались, яка була визнана судом невинуватою в інкримінованому злочині з урахуванням тривалого досудового слідства і перебування кілька місяців під вартою - в межах 240 м.з.п. Психіка піддослідної особи має особливості, які об'єктивно посилюють відчуття моральної шкоди внаслідок даних психотравмуючих подій у порівнянні з середньо унормованою особистістю. Розмір компенсації, яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням нетривалого перебування під вартою, але при наявності індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, які збільшують обсяг її моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме сума: 180 м.з.п., що в грошовому еквіваленті становить 180 м.з.п. х 3200 грн. = 576 000,00 грн.»

 

Суд оцінюючи встановлені обставини, визначає компенсацію завданої моральної шкоди з урахуванням часу досудового розслідування та перебування справи в суді до прийняття остаточного вирішення пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, тривалість його душевного хвилювання та страждань від зазначеного правопорушення, їх наслідків,  в тому числі у вигляді погіршення стану здоров'я, вимушеність змін звичного способу життя та необхідність витрачання додаткових зусиль для його організації. 

 

В той же час слід врахувати положення ч. 3 ст. 13 Закону, згідно якої відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

 

Враховуючи наведене суд вважає, що розмір компенсації у сумі 100 000 грн. буде сприяти відновленню емоційного стану позивача та покращення стану його здоров'я.

 

При цьому вимоги позивача до прокуратури м. Києва та ГУ МВС України в м. Києві як до відповідачів не грунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відшкодування здійснюється виключноза рахунок коштів державного бюджету. В цьому випадку судові витрати слід віднести на рахунок держави.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,23,1176 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212 - 215 ЦПК України, суд -

 

В И Р І Ш И В :

 

позовні вимоги задовольнити частково. Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету моральну шкоду завдану незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку грошових коштів в розмірі 100 000грн.

 

Судові витрати віднести на рахунок держави.

 

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.

 

Суддя                                                                                                        Л.І.Цокол

+38-097-311-02-20

м. Київ, вул. Сосюри 5, оф. 219