Лабораторія діагностики моральної шкоди
структурний підрозділ спеціалізованої експертної ГО "Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень"
т. 097-311-02-20; 050-380-03-20; e-mail 3800320@gmail.com
МЕТОДОЛОГІЯ
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАГАЛЬНОВІДОМИХ
ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК
ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
Загальновідомо, що психологічні або душевні страждання не тотожні моральній шкоді. При тому, вони складають переважну частину в її структурі. Ця частина досліджується методами ПСИХОДІАГНОСТИКИ.
Доказування моральної шкоди потребує комплексних знань спеціалістів численних наукових напрямків, провідним з яких, без
сумніву, є психодіагностика соціальної направленості.
.jpg)
Сучасне суспільство і Закон вимагають справедливості та передбачуваності судового рішення. Тому є неприпустимим коли, за подібних умов, суми стягнення моральної шкоди різняться в десятки, а інколи в сотні разів.
Наша спеціалізована Громадська організація вирішує таку анормальність проведенням соціального дослідження та психологічної експертизи.
В ході соціального дослідження - надається колегіальна громадська оцінка моральної шкоди, як морально-етичної категорії суспільства. Вона надається на підставі судової практики Вищих судів України за подібних обставин. Без врахування психологічних особливостей потерпілого.
В ході психологічного дослідження - проводиться діагностика психологічних особливостей і емоційних реакцій потерпілого.
Результати психодіагностики конкретного потерпілого можуть вказувати на збільшення або зменшення його моральних страждань по відношенню до умовної норми.
Але не більше ніж на 50%.
Це науково обґрунтовується законами теорії вірогідності, серединного математичного відхилення та загальновідомим правилом «3-х сігм».
Оскільки психічний стан винуватця психологом не досліджується, а «моральна шкода» є не науковою, а громадсько-етичною категорією громадянського суспільства, то будь-яке дослідження моральної шкоди може вважатись не достовірною судовою експертизою, а лише письмовим доказом потерпілого у змагальному судовому процесі.
Зрозумілим є бажання піддослідних спотворити результати досліджень на свою користь. Завдання психодіагноста – мінімізувати це бажання і з’ясувати щирість та правдивість піддослідного.
Суд зможуть переконати не формальне описування стандартних скарг позивача, навіть виконане в художній формі, а лише достовірні докази.
Тому психодіагностичні тести і методики мають стати джерелом належного доказування дійсного існування та ступеню тяжкості страждань потерпілого.
Презентована в 2017 році кафедрою медичної психології Національного медичного університету ім. Богомольця, так звана «Методологія застосування загальновідомих психодіагностичних методик при дослідженні моральної шкоди», вирішує цю проблему.
Методологія базується на «Теорії провідних якостей особистості» метра психодіагностики д.п.н. професора Людмили Собчик і являє собою процедуру застосування батареї визнаних психодіагностичних методик.
Визначена послідовність тестів, в чергуванні з проективними методиками та вправами нервово-м’язової релаксації – дозволили отримувати об’єктивно швидкі і достовірні результати протягом 2-3 годин.
Інструментарій психодіагностики має можливості виявити провідні якості особистості потерпілого, акцентуації та індивідуальні особливості його психіки.
Вони прогнозують поведінку в екстремальних умовах, а також ступінь вираженості тих рис, які посилюють/послаблюють рівень страждань конкретного піддослідного у порівнянні із середньо унормованою особистістю.
Щоб суд впевнився у належності наданого доказу, він надається у формі, яка допускає можливість перевірки, контролю та повторного проведення будь якого з використаних тестів в судовому засіданні.
Методологія передбачає дотримання 5-ти обов’язкових умов.
Першою є письмова заява піддослідного, що містить згоду на проведення психологічного діагностування, дозвіл на доступ до його персональних даних, попереднє ознайомлення з процедурою тестувань та вимогу про передачу результатів дослідження самому потерпілому або визначеній ним особі;
Другою обов’язковою умовою є виконання тестових завдань виключно на паперових бланках, кожний з яких засвідчується особистим підписом піддослідного і може бути витребуваний в судове засідання. З огляду на тотальну комп’ютеризацію науки, ця умова може здаватися анахронізмом, але вона суттєво зменшує ризик зловживань з боку недобросовісного психодіагноста;
Третьою обов’язковою умовою є використання загальновідомих стандартизованих тестів з достовірними ключами і проективних методик з загальновизнаними інтерпретаціями проекцій. Це мінімізує суб’єктивний вплив діагноста і допускає можливість контролю зроблених висновків;
Четвертою обов’язковою умовою є ознайомлення піддослідного з вправами на основі методу нервово-м’язової релаксації доктора Джекобсона і виконання ним простих вправ перед кожним тестом. Це сприяє послабленню нервової напруги піддослідного і значно підвищує достовірність тестів.
П’ятою умовою є дотримання рекомендованої послідовності тестів, за якою першими застосовуються ті, які складно спотворити (Сонді), (Люшера), (Ільїна), проективні методики. Це налаштовує піддослідну особу на роботу зі стандартизованими опитувальниками, які мають контрольні шкали правдивості, достовірності, тощо.
Для мінімізації сумнівів суду щодо достовірності психологічного дослідження або судово-психологічної експертизи, вважаємо за доцільне застосування психологами наведених принципів при доказуванні моральної шкоди.
